Я не хочу карантину,
бо на кухні не одну годину
проведу з їжою на самоті
і робочі свої й вихідні.

Задовбали карантинні дні,
депресивні та обжорливі.
Кожен день ніби у вогні,
друзі тобі сняться уже в сні.

Та й кишені тоже вже пусті,
важко жити друже в тишині.
Мовчазні дні ніби в вигнанні,
люди дуже втомлені, сумні.

Задовбали карантинні дні

Брехня в мені,
Брехня це я,
Брехня це доленька моя.
Брехати добре вмію я -
Така вже суть мого життя.

Брехать ніколи не хотіла,
Брехать з пеленок я не вміла.
Брехать навчилась у життя,
В брехні знайшла я укриття.
Брехня — моя біда, життя моє — сміття.

Ти не та, хто мені потрібна
Ти не та, яку любити треба
Може ти не будеш мені вірна
Але послана для мене з неба.

Не до мене ти шепочеш
Не до мене завжди хочеш
Не про мене у снах мрієш.
Інших в серденьку лелієш.

Та без тебе я не можу
Без тебе я не переможу
Я без тебе як опале листя
Що для дерева лише намисто.


Любов до тебе вогняно іскриста
Немов казкова осінь золотиста
Обійми поки душу зігрівають
Опале листя я не помічаю.

Шукаю себе у прохожих,
Шукаю, буває, в вині,
Серед вулиць безлюдних, порожніх,
Шукаю себе і в тобі.

Не зроблю тебе щасливим,
А ти мене не доповниш,
Немає початку лав-сторі,
Бо шукаю тебе лише в сні,
В якому, скільки не мрій,
Ти ніколи не снишся мені.

Не маю я накачаної попи,
Робити губи бантиком не вмію,
Могла би сіськи сфоткати й поставити на аву,
Но інстаграм читає моя мама.

Як не мама, то її подружка
Подружка зразу скаже — сучка.
Така то, друже, в нас житуха,
Ще й фейсбук вичитує свекруха.

Нема свободи, любий друже, в мережі,
Підїзд, фейсбук, онлайн, офлайн -
площадки різні - злі язики ж одні.